Дієтичне значення йоду полягає в метаболізмі та гомеостазі щитовидної залози. В організмі людини йод переважно міститься у щитовидній залозі, де він зв’язаний з тирозином у вигляді монойодтироніну (МІТ), дийодтироніну (ДІТ), трийодтироніну (Т3) та тироксину (Т4).

Харчові джерела йоду

Йод неоднорідно розподілений у навколишньому середовищі, причому вміст йоду в грунті і воді сильно відрізняється. Цей мінерал міститься в основному у морській воді. Невелика його кількість йде в атмосферу і з дощем проникає в ґрунтові води та ґрунт біля моря. Таким чином, люди, що живуть далеко від моря і в більш висотних регіонах, особливо схильні до ризику розвитку дефіциту йоду. 

• Йод природним чином міститься в рибі та морепродуктах (морські водорості, ламінарія), а також у питній воді та овочах.
• Молочні продукти містять йод через абсорбцію йоду з йодовмісних дезінфікуючих засобів.
• Деякі види хліба містять йод з окислювачів тіста, що використовуються при їх виробництві.
• Морська сіль, а також сіль. збагачена йодом.

Йод, що надходить з їжею, всмоктується у вигляді йодиду та швидко розподіляється у позаклітинній рідині, яка також містить йодид. Циркулюючий йод поглинається щитовидною залозою, а будь-яка надмірна кількість фільтрується нирками і виводиться з організму.

Рекомендована норма споживання йоду (RDA) на день:

• Немовлята до року – 110-130 мкг
• Діти від 1 до 8 років – 90 мкг, від 9 до 13 років – 120 мкг
• Дорослі чоловіки та жінки, а також підлітки – 150 мкг
• Вагітні – 220 мкг
• Жінки, що годують – 290 мкг.

Біологічна роль йоду

Єдина фізіологічна роль йоду полягає в тому, що він входить до складу двох гормонів щитовидної залози: тироксину (3,5,3′,5′-тетрайодтироніну, Т4) та трийодтирозину (3,5,3′-три-йодтиронін Т3).

Гормони щитовидної залози виконують безліч фізіологічних функцій, включаючи регуляцію основного обміну та регуляцію генів за допомогою специфічних елементів відповіді щитовидної залози. У разі низького споживання йоду неможливо підтримувати адекватний рівень йодтирозину.

Нестача йоду

Нестача йоду – досить поширений дефіцитний стан організму. Ця проблема може стати як причиною порушень функцій внутрішніх органів так і розвитку захворювань.  

Дефіцит йоду визначається за рівнем виділення йоду із сечею :

• легкий дефіцит йоду, від 50 до 99 мкг/л;
• помірний дефіцит йоду від 20 до 49 мкг/л; 
• тяжкий дефіцит йоду, <20 мкг/л (показники в сечі становлять приблизно 70–80 відсотків споживання).

Тяжкий дефіцит йоду у плода і немовлят призводить до тяжкої розумової відсталості та затримки росту, і навіть легкий дефіцит йоду пов’язаний зі збільшенням щитовидної залози та порушенням навчання у дітей.
Дефіцит йоду як правило призводить до погіршення роботи щитовидної залози, а це спричиняє порушенню роботи всієї ендокринної системи в цілому.   

 Йододефіцит може проявлятися такими ознаками:

▪ підвищена стомлюваність організму;
▪знервованість, втрата інтересу до життя;
▪ повільність, млявість, розсіяність, дратівливість; 
▪підвищена ламкість нігтів та волосся;анемія;
▪сухість шкіри, жовтяничний відтінок;
▪поганий апетит;
▪пастозність;
▪мерзлякуватість;
▪ зайва вага;
▪підищена пітливість;
▪ порушення ерекції у чоловіків та репродуктивної функції у жінок;
погіршення пам’яті.

Що може провокувати дефіцит йоду?

Перш за все  недостатнє надходження  разом з їжею та захворювання щитовидної залози, а також: 

▪Підвищені розумові навантаження
▪Період вагітності та годування груддю
▪Тяжкі вірусні інфекції
▪Бактеріальні інфекції
▪Порушення мікробіома кишечника
▪Куріння
▪Прийом оральних контрацептивів
▪Радіоактивне опромінення
▪ Надлишкове споживання зобогенних речовин з їжею

У регіонах, де використовується йодована сіль, дефіцит йоду спостерігається рідко, але в цілому він широко поширений. Дефіцит йоду розвивається, коли споживання йодиду становить <20 мкг/день.

Наслідки йододефіциту

1. При легкій недостатності чи помірному дефіциті йоду щитовидна залоза гіпертрофується (збільшується) під впливом тиреотропного гормону (ТТГ), щоб накопичувати йодид, що призводить до виникнення колоїдного зобу.
2. Серйозний дефіцит йоду у дорослих може спричинити гіпотиреоз, який негативно відбивається на роботі всього організму, у тому числі:

• знижує фертильність 
• підвищує ризик мертвонародження
• підвищує ризик мимовільного аборту
• підвищує ризик передпологової та дитячої смертності.

3. Тяжкий дефіцит йоду у матері затримує ріст плода та розвиток його мозку, що іноді призводить до вроджених вад. У немовлят йододефіцит є причиною вродженого гіпотиреозу, який може включати розумову відсталість, глухонімість, труднощі під час ходьби, низьке зростання та інші проблеми зі здоров’ям.

Додаткові фактори, які можуть посилити наслідки дефіциту йоду:

• супутній дефіцит заліза, селену та вітаміну А
•  вживання таких продуктів, що містять зобогенні речовини –  маніока або просо.

Діагностика йододефіциту лікарями проводиться на підставі даних функціональних тестів щитовидної залози, дослідження зобу та методів візуалізації, що свідчать про порушення функції та структури щитовидної залози.