Закрепи та інші види порушення дефекації можуть виникати з різних причин – не тільки при захворюваннях шлунково-кишкового тракту. Захворювання нервової системи, ендокринні порушення, анальні тріщини, геморой, системні захворювання також можуть бути причиною закрепів.

Закреп — це хронічна затримка випорожнення кишечнику більш як на 48 годин, відчуття неповного випорожнення чи утруднення виділення твердого вмісту прямої кишки.

Лікувати закрепи за наявності супутніх захворювань необхідно тільки після консультації лікаря.  Та при відсутності захворювань основними причинами  можуть стати порушення режиму дня, харчування та фізичної активності.  

Вплив харчування на кишечник

При складанні харчового раціону потрібно враховувати як якісний так і кількісних склад:

• Кількість прийомів їжі невеликими порціями слід збільшити до 6 разів на день. Відмовитися від смаженого та надати перевагу запеченим, тушеним та вареним стравам. 
• Включити в щоденний раціон свіжі овочі і фрукти, молочнокислі продукти, ферментовані продукти .  З фруктів в раціон добре буде включити сливи, яблука, інжир. 
• Буде корисно вилучити з раціону рафіновані перероблені продукти, зменшити вживання цукру, повністю вилучити фаст-фуд, не пересолювати.
• Каші швидкого приготування, мюслі з додаванням великої кількості цукатів чи цукру, кукурудзяні пластівці –  насправді не є здоровою їжею і тільки сприятимуть розвитку закрепів.
• Передозування синтетичними препаратами, які містять залізо та кальцій може призвести до закрепів. 
• Недостатність магнію є однією з причин закрепів. Включайте в свій раціон моркву, морську капусту, кавун, горох, виноград, петрушку.

При схильності до закрепів  краще знизити вживання наступних продуктів:

• білий хліб і здоба;
• бісквіти та тістечка;
• білий рис;
• круто зварені яйця;
• м’ясні консерви;
• міцні м’ясні і рибні бульйони;
• манна каша;
• макарони;
• картопляне пюре;
• какао;
• шоколад;
• червоне вино;
• міцний чай;
• кизил;
• чорниці;
• редька;
• редиска;
• цибуля;
• часник;
• банани;
• груші;
• гранати;
• брусниця.  

Клітковини має бути в міру

Досить часто при самостійному складанні харчових раціонів помилково збільшується кількість споживання клітковини. Клітковина, як розчинна так і нерозчинна, має бути в раціоні.

Щоденна норма споживання клітковини – 25-30 г /день (або 10-13 г клітковини на кожні 1000 ккал). 

При дотриманні основних правил здорового харчування вживання клітковини також буде достатнім. І найчастіше немає потреби у додатковому вживанні клітковини у вигляді висівок чи житніх хлібців.

Для прикладу, 100 гр житніх хлібців містить більше половини денної норми клітковини. Тобто на день може вийти і до 50 гр клітковини! А це призведе до порушеного травлення, здуття, дискомфорту, больових відчуттів та порушення всмоктування.

Споживання достатньої кількості рідини

Норма спожитої води – дуже індивідуальний показник і залежить від наявності хронічних захворювань. Потреба в гідрації залежить від температури й вологості навколишнього середовища,  фізичної активності, загального стану (наприклад, вагітним жінками й матерям, що годують, слід пити більше), і звичайно ж від їжі.
Проте при відсутності захворювань варто орієнтуватися на власне самопочуття та загальний стан здоров’я, пам’ятачи, що орієнтовні норми наступні:

• Немовлятам від 8 місяців: 150 мл/кг ваги на день
• Дошкільнятам: 100 мл/кг ваги на день
• Підліткам: 50 мл/кг ваги на день
• Дорослим 30 мл/кг ваги на день

Найкраще пиття – чиста столова вода!

Зміна способу життя

Для збереження нормальної моторики кишечника потрібно підвищити фізичну активність – не менше 30 хвилин швидкої ходьби щодня або 40 хвилин плавання 3 рази на тиждень.

Важливим моментом є також культура дефекації, до якої належить і своєчасне спорожнення кишечника без ігнорування позивів до дефекації.

Вироблення або відновлення рефлексу дефекації включає :

• Самомасаж живота і вправи з напруженням черевного преса перед ранковим туалетом;
• Відвідування туалету в один і той самий час, бажано в ранкові години (після достатнього за об’ємом сніданку, що є необхідним для активації  рефлексу дефекації);
• Наявність комфортного туалету;
• Прийняття для дефекації фізіологічної пози (з підтягнутими колінами, ноги на невисокій лавочці);
• Дефекація без поспіху і зовнішніх перешкод (регулярне придушення позиву до дефекації трансформується в звичні запори).

Тільки у випадку, якщо дані поради не призвели до бажаного ефекту необхідно призначити проносні засоби. Проте тільки після консультації з лікарем!