Нутритивний статус – це комплекс клінічних, антропометричних та лабораторних показників, що характеризують кількісне співвідношення м’язової та жирової маси тіла пацієнта. Визначається не тільки у профілактичній медицині, а в основному для вирішення задач у дієтології, фітнесі, клінічній, спортивній медицині тощо.

У сучасній клінічній практиці  є наступні методи оцінки нутритивного статусу:

1) клініко-анамнестичні (визначення наявності клінічних симпомів та детальний збір анамнезу);
2) антропометричні методи;
3) лабораторні.

Антропометричні методи наступні :

1) Вимірювання маси тіла (МТ) і індексу маси тіла (ІМТ). МТ порівнюється з рекомендованою МТ відповідно до формули Європейської асоціації нутриціологів:

    РМТ (чоловіки) = Р – 100 – (Р – 152) * 0,2
    РМТ (жінки) = Р – 100 – (Р – 152) * 0,4, де Р – зростання в см.
2) Оцінка втрати МТ проводиться згідно даних анамнезу. Втрата вважається вираженою, якщо величина відхилення фактичної маси тіла від попередньої становить: за тиждень> 2%, за 1 місяць> 5%, за 6 місяців> 6,5%.

3) ІМТ обчислювався за формулою:

    ІМТ = вага (кг) / ріст2 (м2)

4) Оцінка компонентного складу тіла дозволяє оцінити окремо відсоток м’язевої та жирової складові маси тіла. Це особливо важливо в ситуаціях, коли втрата білка маскується за надлишкової жирової тканиною. 

Лабораторні методи оцінки поживного статусу:

Лабораторні дослідження дають можливість досить повно виявляти порушення метаболічних процесів, тому що дозволяють оцінювати як соматичний, так і вісцеральний пул білка.

Визначають такі показники:

альбумін;
трансферин;
транстиретин;
ретинолзв’язуючий білок.

Також визначають імунологічні показники:

абсолютна кількість лімфоцитів;
шкірну реакцію на введення антигену.

Визначення тільки маси тіла та індексу маси тіла не може бути достатнім, адекватним і чутливим маркером для визначення нутритивних потреб

---