Вітамін B17 – (амигдалін) хоч і називається «вітаміном», зовсім не є вітаміном групи В. Амигдалін — це речовина, що міститься в кісточках  або насінні абрикосів, яблук, персиків, слив, червоної вишні та інших фруктів.

Він також міститься в гіркому мигдалі. Інші джерела природнього вітаміну В17:

• Лімська квасоля, маш та олійна квасоля
• Конюшина
• Сорго 
• Морква
• Селера
• Паростки квасолі
• Горіхи
• Лляне насіння

З амигдаліну виготовляють напівсинтетичний аналог, відомий як Лаетрил, який був запатентований у 1950-х роках і став популярним альтернативним засобом лікування раку у 1960-х та 1970-х роках. В даний час він заборонений FDA і недоступний у США з 1980 року.  Багато веб-сайтів по альтернативній медицині та виробників сумнівних препаратів рекламують переваги амигдаліну  при пухлинних захворюваннях. 

 Передбачувана користь лаетрину при лікуванні раку зазвичай пов'язується з дуетом батька та сина Ернста Т. Кребса-старшого та Ернста Т. Кребса-молодшого. Перший був лікарем з Сан-Франциско, який вступив у конфлікт з Управлінням з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів через ліки, які нібито могли вилікувати грип, пневмонію та астму. Тим часом його син, оголосив себе біохіміком і стверджував, що виділив лаетрил із насіння абрикосу у 1940-х роках. На думку Кребсів та їх прибічників, рак це результат дефіциту вітамінів, а саме амигдаліну. Саме тому найкращий спосіб лікування раку - поповнення запасів цього вітаміну. Кребс-молодший стверджував, що виявив цей відсутній вітамін, назвавши його вітаміном B17. Його передбачувані ліки від раку набрали обертів у 1970-х роках. Аж в 1977 року було оприлюднено,  що так званий доктор Кребс-молодший навіть немає медичної освіти. Його формальна наукова підготовка тривала три бурхливі роки у Ганеманівському медичному коледжі у Філадельфії, звідки його двічі виключали. Отож епопея з амигдаліном і його користь при лікуванні раку фактично є фейком.

Достовірних наукових доказів ефективності Лаетрилу – немає

В ході метаболізму амигдалін в тонкому кишечнику трансформується в ціанід. Який, за твердженнями прихильників використання вітаміну В17, руйнує атипові клітини пухлини шляхом активації апоптозу та пригнічення їх мітотичного поділу.  Клінічних доказів такого впливу на сьогодні немає, а от отруєння ціанідом цілком реальне і може бути смертельним. 

Мінімальна смертельна доза ціаніду становить приблизно 50 мг або 0,5 мг на кг маси тіла.

Прийом препарату, що містить 500 міліграмів (мг) амігдаліну може вивільнити до 30 мг ціаніду. 

 

Отруєння ціанідами легкого та середнього ступеня тяжкості може викликати такі симптоми:

• головний біль
• нудота
• слабкість
• зниження артеріального тиску
• збільшення частоти дихання
• подразнення очей і шкіри

Симптоми важкого отруєння ціанідами :

• запаморочення
• посиніння шкіри, губ, ясен або навколо очей через брак кисню в крові
• ураження печінки
• проблеми з ходьбою через ураження нервових волокон
• спантеличеність
• колапс
• кома
• судоми
• серцеві аритмії
• зупинка серця
• смерть

Побічні ефекти прийому вітаміну B17 можуть посилитися, якщо людина:

• їсть сирий мигдаль або подрібнені фруктові кісточки
• приймає високі дози вітаміну С
• їсть певні фрукти чи овочі, такі як паростки квасолі, морква, персики та селера.

Ціанід є рідкісною, але потенційно смертельною отрутою

Він діє так, що організм не може використовувати необхідний для життя кисень. Ціанідні сполуки, які можуть бути отруйними:

• ціаністий водень  
• ціанід калію 
• ціанід натрію.

Основні причини отруєння ціанідами в звичайному житті :

• Вдихання диму від пожеж
• Галузі промисловості, які використовують ціанід (фотографія, хімічні дослідження, синтетична пластмаса, обробка  металу та гальванічне покриття)
• Рослини (такі як абрикосові кісточки та вид картоплі під назвою маніока)
• Лаетрил, препарат
• Куріння сигарет.

Історично ціанід використовувався як бойовий хімічний агент, і він потенційно може бути агентом для терористичної атаки. Залежно від своєї форми, ціанід може викликати токсичність через вдихання, ковтання, всмоктування через шкіру, або при парентеральному введенні. 

Якщо ви їсте яблука з кісточками – боятися не варто

Щоб отримати навіть невелику кількість амигдаліну кісточки яблука потрібно розкушувати та ретельно пережовувати. Якщо насіння ви ковтнули – воно просто візьме участь у формуванні калових мас, що теж є корисним бонусом).

Наш організм  може переробляти амигдалін у малих дозах, а щоб реально наразитися на небезпеку отруєння ціанідом, потрібно з”їсти від 83 до 500 насінин яблук. Вміст амигдаліну в насінні яблука коливається від 1 до 4 міліграмів на грам, залежно від сорту яблука. Але кількість ціаніду утворюється набагато менше. [Determination of amygdalin in apple seeds, fresh apples and processed apple juices// Food Chemistry, 2014].

 

До сьогодні час від часу проводяться клінічні дослідження, результати яких не можуть бути визнані як достовірні. Є деякі повідомлення про такі ефекти В17 як  хіміопрофілактичний, протираковий, протизапальний, антифіброзний чи
антиоксидантний.  Та чи варто сподіватися на різні припущення, коли ціна помилки в лікуванні онко така висока?..